Як мислять донори. Частина 1: Вартість бенефіціара

Ми часто уявляємо донорів як «добрих фей» - людей чи інституції, які зобов’язані фінансувати будь-які позитивні зміни.

Але насправді донори теж працюють та живуть у світі жорстких обмежень: мають власних донорів, звітність, пріоритетні напрями та вимірювані показники ефективності.

Їхня головна мета - показати, що кошти не були витрачені в нікуди, а трансформувалися в конкретні вимірювані результати.

Тому навіть у проєктах, де результат здається складним для підрахунку, донори все одно шукають дані й цифри, які підтверджують ефективність.

Наприклад, якщо ви подаєте проєкт на $50 000 для поширення готового документального фільму про спротив на  тимчасово окупованих територіях, донор, найімовірніше, запитає:

Скільки людей насправді подивляться фільм?

Яка вартість охоплення однієї людини цими змінами?

Це і є так звана “вартість одного бенефіціара” - тобто скільки коштів потрібно, щоб створити вимірюваний вплив на одну людину.

Цей показник допомагає донорам зрозуміти ефективність і реальну цінність кожного витраченого долара.

Чим дорожчий бенефіціар, тим більше позитивних змін він має отримати.

Наприклад, навчання професії може коштувати більше, ніж перегляд фільму. 

Проте, висока вартість бенефіціара не завжди є недоліком.

Якщо ваш проєкт комплексний, створює робочі місця, запускає довготривалі процеси чи створює системні результати - така вартість може бути цілком виправданою.

Але якщо вона виглядає непропорційно порівняно з подібними ініціативами, то проєкт має мало сенсу для донора. 

То ж що робити перед тим, як подавати заявку? 

Подивіться на цю цифру очима донора: чи виглядає вона реалістичною у порівнянні з ринком та альтернативами?

Завжди пояснюйте не тільки «що ви робите», а й «чому ця вартість виправдана» 

Головний висновок:

щоб ваш проєкт почули і підтримали - навчіться рахувати й чітко комунікувати цінність, що стоїть за цифрами. Бо навіть найкрутіший проєкт може не отримати підтримки, якщо цифри не сходяться