Підходи та інструменти у розробці ветеранської політики і ветеранських просторів в територіальних громадах

Актуальність розробки локальних документів, що забезпечують реалізацію ветеранської політики в громаді, пов’язані з декількома факторами.

Перший фактор, пов’язаний з тим, що в громаді вже є ветерани АТО і ООС зі своїм спектром потреб й очікувань в широкому сенсі розуміння цього слова.

Другий фактор – в громаду повертаються ветерани і ветеранки, які були демобілізовані за станом здоров’я та за іншими причинами після 2022 року.

Третій фактор – громада має проявити турботу про сім’ї військовослужбовців, сім’ї загиблих (померлих) воїнів, сім’ї полонених і зниклих безвісти.

Четвертий фактор: громада має підготуватися до повернення основної частини демобілізованих і гідно прийняти своїх героїв.

П’ятий фактор, і мабуть найскладніший, це формування соціальної тканини в громаді після завершення війни. Громади та українське суспільство в цілому мають перетворити драматичний бойовий й тиловий досвід в нові сенси розвитку і цілісності людини та держави.

Шостий фактор – відповідальність за реалізацію ветеранської політики в громаді несуть органи місцевого самоврядування і перш за все органи виконавчої влади. Всі інші стейкхолдери – починаючи з місцевих депутатів, інституцій громадянського суспільства до бізнесу несуть більш моральну непряму відповідальність.

Сьомий фактор – всі локальні документи є прикладною складовою державної ветеранської політики, яка регулюється Законами України про ветеранів і суміжних категорій, під які підпадають ветерани та ветеранки.

Восьмий фактор – це шанування живих і збереження пам’яті про полеглих воїнів, що важливо для самих ветеранів, членів їхніх родин, для громади і майбутніх поколінь українців.

Побудова цілісної ветеранської політики в громаді базується на партнерстві сторін

По-перше, має бути сформовано і артикульовано бажання органів місцевого самоврядування почати процес розробки програми або стратегії ветеранської політики, які мають знайти відображення в Стратегії соціально-економічного та культурного розвитку громади та бути гармонійно вплетені в її дерево цілей. Готовність ОМС до формування стратегії транслюється на партнерські громадські організації та на міжнародні фундації, які готові посприяти в організації, супроводі та фінансуванні процесу розробки документу. Зі свого боку, громадська організація або спілка може також вийти з ініціативою на громаду про створення даної політики. Слід врахувати, що практика роботи та надання послуг ветеранам існує в громадах в тій чи інший формах ще з початку війни в 2014 році, але тоді ми лише намагалися створити моделі соціально-психологічної реабілітації учасників АТО та членів їхніх сімей емпіричним шляхом і за допомогою спеціалістів з інших країн, перш за все, Ізраїлю. За цей період сформувалася інфраструктура, яка частково закриває потреби ветеранів у фізичній та психологічній реабілітації, протезуванні, адаптації та поверненню до цивільного життя. Але сучасні вимоги потребують іншого бачення ветеранської політики з урахуванням особливостей та можливостей громади, її географічному розташуванні, тому, за власним спостереженням, інтерес до ветеранської політики та безбар’єрності проявляють громади, які або знаходяться далеко від лінії фронту, або далекоглядна місцева влада ставить дану тематику в пріоритет.

Наступним прямим партнером виступає сама ветеранська спільнота, яка є як отримувачем послуг – бенефіціаром, так і прямим головним актором створення та реалізації ветеранської політики. Ми не маємо робити щось для ветеранів без ветеранів. Цей принцип стосується будь-якої категорії громадян-отримувачів послуг, якщо мова йде про їхнє життя.

До участі в розробці документів в якості стейкхолдерів залучаються відповідні департаменти органів виконавчої влади, служби соціальної підтримки, громадські організації, які надають послуги категоріям бенефіціарів, безпосередньо зв’язаних з військовою темою, або залучені до неї через захист прав та адвокацією інтересів військовослужбовців, ветеранів та членів сімей. Також до процесів розробки залучаються центри зайнятості, надавачі безоплатної правової допомоги, благодійні фонди та релігійні організації. В цілому даний процес має бути прозорим, доступним для всіх, хто зацікавлений в підтримці ветеранів та всіх зазначених категорій сімей.

Окремою ланкою є бізнес – його допомога може стати ключовою в подальшому розвитку ветеранів, головне, які відмічають дослідники і спікери від ГО «Принцип», щоб допомога бізнесу не перетворилася в формальність, як ми це можемо спостерігати у випадку з людьми з інвалідністю.

Результатом партнерства різних зацікавлених сторін має стати комплексний підхід до підтримки ветеранів і ветеранок у громаді, включення різних компонентів які супроводжуватимуть людину від періоду звільнення з військової служби, адаптації до цивільного життя до входження в нову соціальну роль.

Алгоритм розробки стратегії включає в себе наступні етапи:

• зустріч партнерів: представників органів місцевого самоврядування та громадської або міжнародної організації (провайдера послуг з розробки стратегії), під час якої обговорюються технічне завдання, бачення сторін та організаційні питання;
• проведення дослідження або опитування в громаді з визначенням думки цільових аудиторій щодо стану надання сервісів;
• міській або сільській голова своїм розпорядженням створює робочу групу з розробки стратегії, в яку входять всі зацікавлені сторони дотичні до ветеранської теми. Головою робочої групи призначається профільний заступник міського, сільського голови;
• далі відбуваються засідання робочої групи за підтримки фасилітатора, із залученням груп бенефіціарів та різних експертів, які можуть бути корисними під час розробки стратегії. Для кожної цільової групи формується окрема програма і використовується певний інструментарій, який враховує її специфіку і проблематику. Рекомендується проводити окремі зустрічі для ветеранської групи, представників сімей військовослужбовців, сімей загиблих (померлих), сімей полонених та сімей зниклих безвісти. Процес фасилітованих зустрічей завершується загальною сесією, де представлені всі сторони, включаючи бенефіціарів та стейкхолдерів. Присутність на сесіях представників виконавчої влади та членів робочої групи позитивно впливає на якість роботи учасників і статус майбутнього документу;
• наступним етапом стає робота над документом, який сформований залученим спеціалістом і переданий робочій групі для доопрацювання. Внесення всіх необхідних статистичних та соціологічних даних, посилання на законодавчу та нормативно-правову базу, фінансові розрахування та внутрішнє узгодження бере на себе робоча група, яка є компетентною в даних питаннях та розуміється на місцевих політичних аспектах;
• публічна презентація та обговорення – це необхідний компонент, який легітимізує напрацювання робочої групи і дає можливість всім зацікавленим сторонам внести зміни та зробити дебати стосовно прийняття стратегії або програми на сесії депутатів місцевої ради більш конструктивними;
• стратегія або програма набуває чинність після рішення місцевої ради про її затвердження.

Розробка стратегії або програми є багатокомпонентним процесом, де компетентність робочої групи буде у нагоді.

Специфіка груп бенефіціарів, яким присвячується стратегія або програма та які залучаються до їх розробки, достатньо суттєво відрізняються одна від одної. Спробую надати окремі риси, кожній з них, але їх всіх об’єднує бажання отримати конкретні відповіді на їх запитання. Тут дуже важливо розказати на самому початку фасилітованої зустрічі про цілі та завдання, які стоять перед групою, про процес створення документу про ветеранську політику, хто є ініціатором і за рахунок кого відбувається процес розробки, надати слово представникам влади і включеним в робочу групу авторитетним лідерам думки. Часто учасники сприймають фасилітовану зустріч як круглий стіл, щоб лише заявити про свою не завжди конструктивну думку і просто піти. Зустрічаються випадки, коли представники депутатського корпусу, особливо опозиційні до голови місцевої ради, намагаються агресивно впливати на хід фасилітованих зустрічей, маніпулювати болями учасників. Порадою може бути – це дотримання правил, виваженість і неупередженість фасилітатора, утримання від оціночних суджень та забезпечення конструктиву, фокусуючи всіх саме на інтересах бенефіціарів.

Ветеранська спільнота

Як правило дана група проявляє свою готовність до конструктивного процесу. Слід зазначити, що на початку треба з’ясувати, коли людина була демобілізована, щоб знати який вона має досвід перебування в Силах безпеки і оборони України. В залежності від того, в який перед людина воювала можуть залежати її потреби. Запити ветеранів АТО/ООС можуть відрізнятися від запитів тих, хто став ветераном під час повномасштабного вторгнення, або має досвід до і після повномасштабного вторгнення. Інтереси кожної з цих груп можуть відрізнятися, в тому числі і за віковою ознакою. Серед учасників також можуть бути і діючі військовослужбовці, які перебувають у відпустці та були запрошені товаришами. Основні потреби даної групи пов’язані з поверненням до цивільного життя і зменшенням бюрократичних перепон під час звільнення з військової служби. Відкритою залишається потреба у визнанні. Це стане більш зрозумілим після завершення війни, але на мою думку про це треба думати зараз та створювати певні традиції шанування ветеранів в громаді.

Сім’ї військовослужбовців. Це більш менш захищена спільнота, яка підтримується членом родини, який перебуває в СБОУ, членів родини, громади. Дана категорія дуже обережно ставиться до публічних заходів, в тому числі  і до розробки стратегії. В цілях безпеки, дружини військовослужбовців не хочуть, щоб на загал згадували їх прізвища, а дітей ідентифікували як дітей військовослужбовця. Окрім особистих потреб, дружини військовослужбовців визначають, що втрачаються їх зв’язки з попереднім оточенням. Наразі спілкування формується з тими, чиї близькі на фронті. Вони критично ставляться до чоловіків призивного віку, які не пішли воювати і перебувають в громаді. Психологічна підтримка і повага в громаді – це їхні головні потреби, але існує протиріччя – вони артикулюють, що не бажають публічного визнання їх статусу, але очікують його від людей і влади.

Сім’ї загиблих (померлих). Безумовно, надати узагальнені риси цій категорії дуже важко і для того, щоб не перейти межі делікатності не будучи психологом, можу відзначити лише наступне. Члени сімей загиблих відчувають себе по-різному, для більшого розуміння дозволю собі поділитися спостереженням про дві полярні моделі поведінки: одна частина знаходиться в стані глибокого горя, на що впливає втрата та багато чинників навколо неї, а друга крайня точка – це коли людина знайшли ресурс для нової і дуже потужної самореалізації в пам’ять про втраченого рідного.

Такі сім’ї вже створили свої кола і намагаються підтримувати одна одну, але молоді жінки не хочуть перебувати в спільнотах, де присутні люди старшого віку, особливо, якщо це матер або свекруха. Дані сім’ї об’єднуються навколо теми гідного шанування в громаді загиблих воїнів.

Невизначеному стані знаходяться сім’ї, родичі яких померли під час мобілізації, для яких у більшості потрібна юридична допомога в оформленні документів для пільг та матеріальної допомоги.

Сім’ї полонених та зниклих безвісти. Невизначеність долі та обмаль інформації про близьких викликають у рідних військовослужбовців постійний стан тривожності та емоційні коливання. Надія – це їх єдина основа, тільки вона дає сили рухатися вперед – збирати інформацію, об’єднуватися з іншими сім’ями і вірити, що їх рідні рано чи пізно повернуться. Всі групи потребують максимум емпатії, але ця група є самою вразливою і потребує дуже обережного ставлення. І ні в якому разі не згадувати разом групи загиблих і зниклих безвісти.

Треба відмітити, що на самому початку фасилітованої зустрічі у людей виникає бажання розказати про свою ситуацію і тут ми не маємо право відмовляти в цьому та заздалегідь плануємо час в програмі. Попереджаю, що це може бути емоційно непросто і тому бажано до цього підготуватися. Якщо ви не знаєте як краще назвати ту чи іншу ситуацію, пов’язану з драматичними подіями – спитайте у учасників – вони підкажуть. Щирість – це ключ для розмови зі всіма групами.

На чому має базуватися розробка програм і стратегій ветеранської політики в громаді:

• на Законах України та нормативно-правових актах, що діють у сфері ветеранської політики, їх повний перелік ви можете знайти в Стратегії ветеранської політики;
• Стратегії ветеранської політики на період до 2030 року (Розпорядження КМУ від 11 листопада 2024 року № 1209-р);
• нормативно-правових актах органів місцевого самоврядування;
• на соціологічному дослідженні або опитуванні, які краще провести в громаді напередодні розробки програми або стратегії ветеранської політики. Якщо немає можливості провести таке дослідження, можна користуватися загальнонаціональними опитуваннями, які проводяться в Україні, починаючи з 2022 року. Вони є у вільному доступі, посилання на деякі з них ви можете побачити в кінці даного нарису;
• на партисипативному підході – залученні цільових аудиторій, стейкхолдерів та громади в цілому до процесу розробки та реалізації стратегії.

Дуже важливо ретельно вивчити Стратегію ветеранської політики на період до 2030 року, яка може стати основним концептом для розробки місцевого локального документу.

Структура, за якою формуються локальні документи – місцева цільова програми міської/сільської ради або стратегія ветеранської політики територіальної громади:

Структура місцевої цільової програми ветеранської політики

Структура Стратегії ветеранської політики територіальної громади

Паспорт програми 1.     Визначення проблем, на розв’язання яких спрямована Програма 2.     Визначення мети програми 3.     Обґрунтування шляхів і засобів розв’язання проблеми, обсягів та джерел фінансування, строки виконання завдань, заходів Програми 4.     Перелік завдань і заходів програми, напрями використання бюджетних коштів та результативні показники 5.     Координація та контроль за ходом виконання програми   Додаток до місцевої цільової програми ветеранської політики «Напрями діяльності, завдання та заходи місцевої цільової програми ветеранської політки при міській/сільській раді на період до… року»

Вступ 1.     Методологія та процес розробки Стратегії ветеранської політики в міській територіальній громаді 2.     Визначення потреб цільових аудиторій 3.     Аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища в реалізації Стратегії ветеранської політики 4.     Бачення реалізації ветеранської політки 5.     Аналіз причин, які створюють перепони у реалізації ветеранської політики в громаді 6.     Стратегічні і оперативні цілі ветеранської політки та завдання до них 7.     Посилення Стратегії організаціями громадянського суспільства 8.     План реалізації Стратегії ветеранської політики у Коломийській міській територіальній громаді на 2025 – 2027 роки.

Слід зазначити, що ОМС самостійно обирають формат документу – програма або стратегія, щоб його гармонійно вписати в архітектуру стратегічних документів, існуючих в громаді. Якщо стратегія розвитку громади нещодавно була розроблена і прийнята – громада обирає цільову програму та вписує її в дерево цілей загальної стратегії. Якщо стратегія громади діє вже певний період і до її оновлення є певний час, органи місцевого самоврядування схиляються більше до розробки профільних стратегій, що дозволяє, не змінюючи основного документу, приймати окремі стратегії за напрямами. Схиляюся більше до другого варіанту, бо він є більш гнучким і дозволяє на підставі профільної стратегії приймати різні цільові програми стосовно ветеранів та всіх зазначених категорій сімей.

Про програми проведення фасилітованих зустрічей та деякі інструменти роботи з групами

Відповідальність за збір аудиторії має лежати на органах місцевого самоврядування. На прикладі співпраці з ГС «Мережа правового розвитку», великий масив організаційної роботи взяли на себе локальні команди спілки. Але фасилітатор має налагодити контакт з основними стейкхолдерами, попередньо обговорити основні «болючі питання» і настроїти їх на плідну співпрацю. Що стосується безпосередньо ветеранської політики, вона має охоплювати ветеранів та сім’ї, члени яких були мобілізовані.

Загальна програма фасилітованих зустрічей складається з 5-6 одноденних сесій з:

• ветеранською спільнотою,
• сім’ями військовослужбовців,
• сім’ями загиблих (померлих) військовослужбовців,
• сім’ями полонених та зниклих безвісти,
• організаціями громадянського суспільства та благодійними фондами,
• робочою групою з розробки програми, стратегії ветеранської політики.

В програмах для бенефіціарів заплановані наступні модулі, за якими проводитися робота з учасниками під час сесії:

• Модуль 1. Про організацію роботи фасилітованої зустрічі з ветеранською спільнотою. Оцінка стану щодо підтримки ветеранів у громаді;
• Модуль 2. Визначення основних потреб ветеранів та членів їхніх сімей;
• Модуль 3. Формування пропозицій та проєктів до місцевої цільової програми ветеранської політики та індикаторів її реалізації

Це приклад програми для ветеранів. За таким принципом були сформовані програми для інших груп – учасників фасилітованих зустрічей.

За окремою програмою працювали члени робочої групи та представники органів місцевого самоврядування, які приєднувалися до роботи над розробкою програми, стратегії:

• Модуль 1. Про організацію роботи сесії Робочої групи. Підбиття підсумків фасилітованих зустрічей з цільовими аудиторіями: ветеранами, сім’ями полеглих захисників України, сім’ями полонених та зниклих без вісті;
• Модуль 2. Формування мети, завдань та напрямів Програми підтримки;
• Модуль 3. Розробка плану заходів програми ветеранської політики.

Також важливо представити приклад програми для організацій громадянського суспільства, як одного з ведучих стейкхолдерів у реалізації ветеранської політики в громаді:

• Модуль 1. Про організацію роботи фасилітованої зустрічі з представниками ОГС. Аналіз проблем цільових аудиторій та визначення ролі ОГС у їх вирішенні;
• Модуль 2. Розробка практичних пропозицій щодо вирішення питань цільових аудиторій;
• Модуль 3. Формування плану заходів з розвитку організаційної та адвокаційної спроможності спільнот цільових аудиторій.

Прошу прийняти до уваги, що тут представлені лише назви модулів, які увійшли в програму, самі ж програми складаються з різних компонентів, що розкриваються за допомогою інструментів.

Прошу ознайомитися з інструментами, які були спеціально підготовлені та апробовані під час фасилітованих зустрічей в двох громадах. 

Приклади напрямів, які були сформовані в місцевій цільовій програмі при міській раді:

Напрям: «Відновлення людського капіталу та добробуту ветеранів і ветеранок, членів їх сімей, сімей загиблих (померлих), осіб з інвалідністю в наслідок війни, сімей полонених та зниклих безвісти»;

Напрям: «Формування стратегічних комунікацій з основними бенефіціарами і стейкхолдерами ветеранської політики, побудова системи інформування всіх груп населення та надання видимості вкладу громади в розвиток ветеранської політики».

Напрям: «Гідне визнання внеску ветеранів і ветеранок у захист Вітчизни через формування до них поваги, вшанування загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України».

Приклади стратегічних цілей, які були сформовані в Стратегії ветеранської політики територіальної громади:

Стратегічна ціль А: Місто комфортне для ветеранів;

Стратегічна ціль Б: Місто можливостей для ветеранів;

Стратегічна ціль В: Місто патріотизму.

Стратегічні документи були підготовлені за матеріалами фасилітованих зустрічей, які були структуровані та описані. Подальшу роботу над документами проводила робоча група, фінальний варіант був представлений на публічній презентації в громаді перед прийняттям їх на сесії.

Про ветеранські простори

Концепція ветеранських просторів суттєво змінюється у порівнянні з тими, що були створені до початку повномасштабного вторгнення. Були різні моделі, які відображали бачення організаторів на той час і поступово підлаштовувалися під справжні інтереси ветеранів. Деякі простори, центри, хаби перетворилися в закриті клуби і згодом втратили свою популярність. Інші працювали на початку дуже активно, а потім більш сфокусувалися на роботі з ветеранами у складних життєвих обставинах. Слід зазначити, що до 2022 року українські і міжнародні донорські організації не приділяли достатньої уваги розвитку даних просторів, вони створювалися як комунальні підприємства, або були частиною корпоративної соціальної відповідальності великого бізнесу. Основною причиною занепаду ветеранських хабів стали відсутність знань про стратегічний та операційний  менеджмент, слабкі команди, нерозуміння потреб ветеранів або спрощене розуміння роботи з ветеранами. І саме банальне – неспроможність знайти фінансування.

Не треба забувати про те, що ветеранську спільноту, яка потужно стала розвиватися вже 2015 році, намагалися роздробити на частини, часто використовуючи в політичних та інших цілях, тому хаби допомагали знімати напругу та направляти енергію в русло творення. Близько до 2020 року популярними залишалися лише ті простори, які збирали патріотично налаштовану групу населення.

Сьогодні громади працюють над тим, щоб створені простори відповідали потребам ветеранам, полегшували шлях до отримання необхідних сервісів з правових питань, психологічних та реабілітаційних послуг, створювали умови робити щось разом з тими, хто тебе краще зрозуміє.

Враховуючи, що за ініціативою Міністерства у справах ветеранів України в громадах впроваджуються посади фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб, актуальність створення місць де можуть збиратися ветерани зростає. Зв’язок між цими компонентами не надуманий – якщо з боку держави формується система і є певне бачення роботи з ветеранами, сподіваюся, що громади почнуть реагувати і створювати необхідні для цього умови. Подібні простори будуть ставати місцями, де фахівці із супроводу можуть допомагати ветеранам з різними питаннями, організовувати заходи за допомогою громадських організацій та ініціативних громадян, і таке інше. Важливо, що ветеранська політика стане частиною роботи місцевої влади не лише тільки за програмою «Турбота».

Але перш ніж створювати самі простори, важливо розробити концепт такого простору – для кого і для чого він? Чи зможе він стати місцем де ветеранам та всім категорій сімей, про які я говорив вище, буде комфортно і корисно. За недавнім досвідом, разом з командою ветеранського простору «Гарт», що діє у Коломиї Івано-Франківської області, ми створювали стратегію розвитку. Цей досвід відрізняється від стратегій центрів, хабів, просторів для ветеранів до 2022 року тим, що бачення розвитку такого закладу ще формується – не має нічого і нікого, хто заважає досліджувати цей процес дією. Якщо не заглиблюватися в стратегію «Гарту», можна сказати, що від часу створення простору і по сей день команда розширює коло партнерів, слідкує за трендами, що народжуються в ветеранській політиці і які можна застосувати в просторі для користі ветеранів. Таким чином, команди просторів можуть створювати власні моделі, спиратися на Стратегії ветеранської політики на період до 2030 року, Стратегію ветеранської політики громади, щоб діяти у спільному напрямку. Але, справжня робота просторів почнеться з масової демобілізацією військовослужбовців, саме тоді стане зрозумілим наскільки моделі просторів відповідають реальним інтересам користувачів. 

 

Посилання на дослідження:

«Образ ветеранів в українському суспільстві»

«Опитування щодо правових потреб ветеранів/-ок та членів їхніх сімей»

«Дослідження про досвід війни і повернення до цивільного життя. Шлях ветеранів і ветеранок»

«Перехід від військової служби до цивільного життя: контексти, досвіди, рішення»

«Бачення реінтеграції захисників та захисниць в українські громади»