Description to the set

Дане дослідження є бажанням зрозуміти мотивацію українців чинити супротив ворогу силами громадянського суспільства та виявити співвідношення впливу влади та самосвідомості у протистоянні ворогу. Висновки даного дослідження не є остаточними. Це гіпотези, які потребують більш глибокого вивчення. Так, дослідження показало, що з перших годин війни українці почали створювати численні громадські ініціативи, об’єднання та волонтерські групи у відповідь на проблеми і потреби, викликані війною. Ці ініціативи діяли і досі діють як на разовій, так і на постійній основі. Професійний досвід, статус, вік, стать не є перешкодами для мережування заради спільної мети. Війна в Україні посилила горизонтальні зв' язки, удосконалила інструменти взаємодії, укріпила інститут репутації. майже кожна українська сімья долучилася до супротиву російській агресії. Важко перерахувати усі види діяльності, які започаткували і здійснюють українці задля перемоги. Українці майже миттєво вирішують ті питання, які не може вирішити уряд, профільні та міжнародні організації. Самоорганізація та гуртування українського суспільства відбуваються без лідерів та втручання влади. Люди об’єднуються стихійно як відповідь на проблему чи потребу. Їх мотивація, діяльність, завдання, кількість учасників – різні. Їх взаємодія триває, поки є спільний інтерес. Лідерство є ситуативним та нетривалим. Люди об’єднуються навколо проблеми, а не навколо лідера. Люди поступаються індивідуальними інтересами заради колективного інтересу (інтересів країни). Самоорганізація громадян є більш ефективною, ніж формальна влада. Військові вважають, що 80% того, що потрібно на війні, їм дають волонтери. Горизонтальна самоорганізація може стати сильною конкурентною перевагою України у світовій системі.

This study is a desire to understand the motivation of Ukrainians to oppose the enemy with the forces of civil society and to reveal the relationship between the influence of the authorities and self-awareness in opposing the enemy. The conclusions of this study are not final. These are hypotheses that require deeper study. Thus, the study showed that from the first hours of the war, Ukrainians began to create numerous public initiatives, associations and volunteer groups in response to the problems and needs caused by the war. These initiatives were and are still operating both on a one-off and ongoing basis. Professional experience, status, age, gender are not obstacles to networking for a common goal. The war in Ukraine strengthened horizontal ties, improved the tools of interaction, and strengthened the institution of reputation. almost every Ukrainian family joined the resistance to Russian aggression. It is difficult to list all the activities that Ukrainians have initiated and are carrying out for the sake of victory. Ukrainians almost instantly solve those issues that cannot be solved by the government, specialized and international organizations. Self-organization and grouping of Ukrainian society take place without leaders and government intervention. People come together spontaneously as a response to a problem or need. Their motivation, activities, tasks, number of participants are different. Their interaction continues as long as there is a common interest. Leadership is situational and short-lived. People unite around a problem, not around a leader. People give up their individual interests for the sake of the collective interest (the interests of the country). Citizen self-organization is more effective than formal government. The military believes that 80% of what is needed in war is provided by volunteers. Horizontal self-organization can become a strong competitive advantage of Ukraine in the world system.