Опис до набору

У статті проаналізовано структуру післядипломної освіти вчителів початкової школи в західних областях України починаючи з часів закінчення Другої світової війни до етапу розпаду Радянського Союзу, проаналізовано провідні тенденції розвитку цієї ланки освіти й обґрунтовано еволюціонування кваліфікаційної підготовки педагогічних працівників до системи післядипломної освіти, яка передбачає безперервне фахове вдосконалення, забезпечує поглиблення, розширення та оновлення їх професійних знань, умiнь i навичок на основі здобутої ранiше освiтньо-професiйної пiдготовки та набутого практичного досвіду. Закономірним бачимо те, що навіть найкращі заклади освіти, з найвищими рейтинговими показниками не можуть забезпечити підготовку висококваліфікованих працівників на весь період їх трудової діяльності. Що актуалізує потребу розвитку саме післядипломної освіти, адже систематичне та якісно організоване навчання дипломованих педагогічних працівників сприяє уникненню розриву між одержаною ними професійною підготовкою в закладах вищої освіти та вимогами які диктує сучасний розвиток науки, технологій, економіки, суспільства в цілому. Розкриття даної теми має важливе науково-теоретичне значення з огляду формування ефективної державної освітньої політики сучасної української держави, зокрема із врахуванням негативного досвіду маніпулювання освітою існуючими режимами в роки Другої світової війни та в повоєнний період. У всі часи іноземної окупації Західної України влада вважала школи засобом денаціоналізації населення, утвердженням своєї імперської політики на окупованих територіях. Зміст освіти і виховання в них відповідали політиці поневолення українського народу, позбавлення його історичної пам’яті, національної свідомості. Також необхідність вивчення історії українського вчительства, окрім науково-пізнавального інтересу, зумовлена ще й практичною стороною даного питання, оскільки отриманий у процесі дослідження досвід можна використовувати і при формуванні сучасної генерації українських вчителів, як найбільш високоосвіченої та національно-свідомої частини української нації, носіїв її основних духовних та культурних цінностей, генераторів нових ідей без яких неможливий прогрес у системі освіти.

The article analyzes the structure of postgraduate education of primary school teachers in the western regions of Ukraine starting from the end of the Second World War until the stage of the collapse of the Soviet Union, analyzes the leading trends in the development of this link of education and substantiates the evolution of the qualification training of pedagogical workers to the system of postgraduate education, which provides continuous professional improvement, provides deepening, expansion and updating of their professional knowledge, abilities and skills based on previously acquired educational and professional training and acquired practical experience. We see it as natural that even the best educational institutions with the highest rating indicators cannot provide training for highly qualified employees for the entire period of their work. Actualizing the need for the development of post-graduate education, because the systematic and qualitatively organized training of qualified teaching staff helps to avoid the gap between the professional training they received in higher education institutions and the requirements dictated by the modern development of science, technology, economy, and society as a whole. The disclosure of this topic has an important scientific and theoretical significance in terms of the formation of an effective state educational policy of the modern Ukrainian state, in particular, taking into account the negative experience of manipulating education by existing regimes during the Second World War and in the post-war period. At all times of the foreign occupation of Western Ukraine, the authorities considered schools as means of denationalizing of the population, asserting their imperial policy in the occupied territories. The content of education and upbringing there were corresponded to the policy of enslavement of the Ukrainian people, deprivation of its historical memory, national consciousness. Also, the need to study the history of Ukrainian teachers, in addition to the scientific and cognitive interest, is also determined by the practical side of this issue, since the experience gained in the research process can be used in the formation of the modern generation of Ukrainian teachers, as the most highly educated and nationally conscious part of the Ukrainian nation, carriers its main spiritual and cultural values, generators of new ideas without which progress in the education system is impossible.