Забудьте це негайно, або Як «мислення школяра» заважає нам в професії

Одинадцять років – термін довгий. Залишивши позаду шкільні роки, багато хто прагне забути про них як про страшний сон, інші – ностальгують. Але мало хто переглядає звички «шкільного» мислення на предмет їх придатності і корисності в дорослому житті.

Розповідаємо, які фрази з дитинства та «шкільної пори» краще забути, тому що вони заважають рости професійно і будувати успішну кар’єру.

«Нас таких багато»

Запасний варіант: «Будь як усі: так простіше жити».

Звідки така фраза? Складно не повірити в те, що ти зовсім не унікальний, коли вчитель при кожному зручному випадку повторює «Вас таких багато, а я одна» (чиста правда в шкільних реаліях, до речі).

Чим шкодить фраза?

Визнаючи, що таких дітей / людей / фахівців, як ми, в світі багато, ми забуваємо, що в будь-якому узагальненні є винятки і нюанси. Ми не просто відмовляємо собі в особливих талантах, а й особливі потреби НЕ визнаємо: якщо всі навколо вважають, що посада в компанії Х – робота мрії, значить, так і є. І нарешті, віра в «однакових нас» негативно впливає на самооцінку, а з нею і професійну конкурентоспроможність.

«Просто так треба»

Запасний варіант: «Якщо важко, сутужно, проблемно – отже, добре».

Звідки така фраза? Ну не можуть логарифми і відмінювання легко даватися! Це протиприродно, нетипово (див. пункт вище). Ось і виходить: якщо легко – значить, пощастило. Або змахлював. Або мало старалися. А «треба», що було важко і болісно.

Чим шкодить фраза?

Віра в «необхідно» призводить до того, що не виникає імпульсу до дії, змін. І не важливо, якщо професія обрана невірно, або з компанією / колегами / керівником не пощастило, або зарплата не влаштовує, або перевантаження, постійний стрес і «чергове» вигоряння до відпустки – звичайна справа.

«Мені не дано»

Запасні варіанти: «Я гуманітарій / технар» або «Не винуватий я, він сам».

Звідки така фраза? Коли в школі щось не виходило, було простіше, швидше і зручніше для всіх визнати, що «це спадкове», що «Васі просто не треба», що «у нас в роду все одно ніколи відмінників не було».

Чим шкодить фраза?

Віра у закладені природою або відсутності в нас здатності заважає змінити фокус, перефразувати правильно: «я просто ще цього не навчився». Навіть якщо в школі з вас не вийшло старости – це не привід ставити на собі хрест як на керівникові. Отримайте правильну бізнес-освіту, знайдіть ментора, беріться за будь-яку можливість набратися досвіду – і залиште «дано» завданням по геометрії.

«Якщо двійка – я дурень»

Звідки така фраза?  Так вже побудована наша освітня система, що вчителю ніколи й нема чого пояснювати вразливим учням, що двійка – лише оцінка дії (або бездіяльності), але не клеймо на людину, його характер і інтелектуальні здібності.

Чим шкодить фраза?

Виростаючи, ми до мурашок і складнощів під час дихання боїмося робити помилки. І навіть формулювання «тестування гіпотез» не всіх позбавляє від сумнівів і страхів. Не здійснюючи помилок, важко наштовхнутися на яскраве, нестандартне або ефективне рішення – та й взагалі бути поміченим. І ось вже більш успішний колега (колишній двієчник, але це неточно) в черговий раз обходить нас в гонці на підвищення.

«Дзвінок для вчителя»

Запасні варіанти: «Учитель / завуч / директор завжди правий» або «почекаю чарівного стусана».

Звідки така фраза? Учитель був нашим авторитетом в школі – істинним, заслуженим або нав’язаним шкільної ієрархією. Його правоту мало коли ставили під сумнів, а рішення і думки вважалися вірними за замовчуванням.

Чим шкодить фраза?

Ми звикаємо думати, що хтось інший вирішить, як для нас правильно і коли «пора». Наприклад, чекаємо поки начальник сам запропонує (або навіть оплатить) навчання або курси професійної перепідготовки, порекомендує на керівну посаду, довірить цікавий функціонал, наприклад, в популярному зараз digital-напрямку.

«Не відкладай на завтра те, що можна взагалі не робити»

Запасні варіанти: «Робота не вовк», або «Простіше виправити двійку, ніж отримати п’ятірку», або «Ініціатива карається».

Звідки така фраза?  Одних в школі лякали двійки, інші ж чітко усвідомлювали, що будь-яку двійку можна виправити, до контрольної підготуватися в останній момент, вірш напам’ять не вчити (всіх запитати не встигнуть). І ось ми вже в школі стаємо відмінними прокрастинаторами і «імітаторами бурхливої ​​діяльності».

Чим шкодить фраза?

Кар’єру за нас ніхто не побудує, і, рік за роком відкладаючи на «коли-небудь» важливі кроки типу професійного перенавчання або пошуку нової роботи, з кращими перспективами, – ми втрачаємо можливості і втрачаємо ентузіазм.

“Коли я виросту…”

Звідки така фраза? Нам наполегливо і послідовно навіюють, що в школі ми ще не доросли до самостійних рішень, не заслужили право їх приймати.

Чим шкодить фраза?

Навіть вступивши до вузу або влаштувавшись на роботу, ми часом чекаємо кращого / ідеального моменту, щоб проявити себе, запропонувати рішення з оптимізації роботи, зайнятися професійним розвитком. Ще ми забуваємо, що процес не менш важливий, ніж результат. І відмінна працездатність, доповнена стабільними передбачуваними результатами, – вже показник «готовності» до чогось більшого.