Тренінгова гра для команди: чим вона НЕ є

Деколи корисно використати апофатичний метод доведення замість катафатичного (нарешті пригодилися ці слова, вивчені ще в Університеті). Можете погуглити, що це таке, може теж колись один раз в житті пригодиться

Якщо ж ви замість цього гуглите/гуглили щось типу «тренінгова гра для команди», ви, ймовірно, вже спробували щось з цього: криголам, виїзний тімбілдинг (може навіть із мотузковим курсом) або лекцію фандрейзера з рольовою вправою в кінці. І щось із цього не спрацювало або нічого не спрацювало — інакше ви б зараз не читали цей текст.

Тому почнемо з того, чим тренінгова гра для команди точно не є.

Це не криголам

Криголам розігріває атмосферу на п’ять хвилин і забувається через десять. Він не стосується жодної реальної проблеми команди — це просто спосіб змусити людей посміхнутися одне одному перед серйозною частиною зустрічі. Тренінгова гра, навпаки, і є серйозною частиною: вона будується навколо конкретної командної проблеми — хтось не делегує, хтось вигорає, хтось вигорає, бо не делегує, новачки губляться і не повертаються після обідньої перерви, все частіше хочеться зазирнути на сайти з пошуку роботи. Власне, гра відпрацьовує саме конкретну проблему, а не покращує атмосферу в кімнаті (хоча атмосфера може і покращитися… типу бонусом).

Це не квест на природі

Квест перевіряє, чи команда швидко знайде прапорець на дереві. Фотографії гарні (інстаграми ломляться від лайків), настрій піднімається, але зв’язку з тим, що відбувається в офісі в понеділок, — жодного. Гра ж ставить людей у ролі, максимально близькі до їхньої реальної командної динаміки: хто насправді має ресурс і право голосу, а кому його бракує. Тому після неї може не бути чого постити в мережі, але змінюється поведінка (як правило, в сторону підвищення продуктивності).

Це не лекція з рольовою вставкою

Найчастіша підміна (імітація) на ринку. Фасилітатор сорок хвилин розповідає про важливість довіри в команді, а останні десять пропонує «програти ситуацію». Це не гра (ну, тобто трохи гра, але…), це лекція з театральною постановкою (імітацією) в кінці. Справжня гра не пояснює, чому важлива довіра, — вона ставить людину в ситуацію, де без довіри команда з тріском програє раунд, без будь-яких поблажок та усюсюкань. І такий програш (або перемога, бо довіру встигли намацати самостійно і впровадили негайно) зафіксує емоційну підтримку для повторення продуктивних моделей поведінки в команді замість непродуктивних.

Що ж це тоді

Та нічого страшного. Гра — це просто гра. Всі грають в ігри. Просто для різноманітності можна пограти ще й з користю. Де команда отримує сценарій під власну, конкретну проблему — те, що болить, що не виходить або тривожить (наприклад, як і де назбирати фінанси на наступний рік, щоб не писати десятки грантових заявок, за якими прийдуть стандартні відмови).

Скільки це коштує

• Стандартний (йдеться про те, що ігровий тренінг вже розроблений і більш-менш універсальний для різних команд, не унікальний, тому і дешевий) — десь в районі 1000 євро.

• Кастомний (з дослідженням, попередніми інтерв’ю та дизайном унікального ігрового сценарію, з фіксацією та орієнтиром на практичні результати) — тут вже від 3000 євро, і тривалість може бути 2-3 дні, щоб зі всім розібратися.

Якісь ціни можна глянути тут: https://info.woc.org.ua/iventy-treningy

P.S. Можна перепитувати та уточнювати, це сильно економить час та гроші — https://gameit.tech/kontakty/