March 6, 2026
Автори аналізують стереотипні образи, через які сторони сприймають один одного, виділяючи три основні категорії громадських організацій для чиновників: «прохачі», «інструменти для піару» та «неадекватні радикали» .
Особлива увага приділяється критиці професіоналізму активістів, їхньому невмінню працювати з бюджетними процесами та нормативною базою, а також необхідності переходу від амплуа «борців зі злом» до ролі компетентних адвокатів змін.
У дискусії порушуються питання легітимності НКО, важливості формування реальної «фан-бази» з прихильників та ризиків надлишкового державного регулювання сектору. На завершення ведучі іронічно обговорюють феномен «колишніх чиновників», які створюють власні організації для збереження медійного впливу та закликають до внутрішньої саморегуляції спільноти.
