Як NGOs подавати грантові заявки у форматі консорціуму: стратегія, ризики та алгоритм дій

Формат консорціуму – один із найпотужніших, але й найскладніших механізмів участі громадських організацій у грантових програмах. Донори дедалі частіше віддають перевагу мультипартнерським проєктам, що об’єднують експертизу кількох організацій, охоплюють ширшу географію та забезпечують системний вплив, а не точкові результати.

Для ГО це – шанс отримати більші бюджети, доступ до нових ринків, зміцнити позиції і підвищити інституційну спроможність. Але водночас – це формат, у якому багато хто «провалюється» через неправильний розподіл ролей, неузгодженість процесів або слабке управління.

Чому донори вимагають консорціуми?

• Системність результатів. Один виконавець рідко може забезпечити зміни на різних рівнях – місцевому, регіональному, інституційному. Консорціум – може.

• Управління ризиками. Розподіл функцій між партнерами зменшує ризик зриву проєкту.

• Комплексність рішень. Сучасні виклики (енергетична стійкість, інклюзія, реінтеграція ВПО, відбудова) потребують мультидисциплінарності.

• Принцип місцевого лідерства (localization). Донори прагнуть, щоб у проєктах було більше українських організацій, але часто очікують партнерства з більш досвідченими гравцями.

Які є моделі консорціумів?

1. Lead partner model (класична модель)

Одна організація – головний аплікант, інші – партнери. Lead partner відповідає за управління фінансами, моніторинг, звітність, загальну координацію.

Коли підходить?

Є сильна організація, що вже має досвід великих грантів. Партнери виконують чіткі, вузькі компоненти.

2. Co-applicant model (спільне управління)

Кілька організацій подають заявку як рівноправні апліканти.

Коли підходить?

Проєкт складний, потребує симетричної експертизи. Донор підтримує модель shared governance.

3. Network-led model (мережевий консорціум)

Управління здійснює мережа (платформа), яка координує членські ГО.

Коли підходить?

Є велика кількість локальних ініціатив.

Проєкт масштабний, з акцентом на в

плив у різних регіонах.

Що потрібно мати ГО перед входом у консорціум?

• Інституційну спроможність

Політики, процедури, внутрішній контроль, бухгалтерія, HR – донори перевіряють усе. Якщо цього немає, краще не заходити в консорціум як співаплікант.

• Чітку експертизу

Партнери обираються за логікою «експертиза – функція – результат».

Не «ми про все», а «ми найсильніші у цьому компоненті».

• Репутацію та попередній досвід

У консорціум не беруть «вслупу»!

Потрібні:

• рекомендації;

• кейси реалізованих проєктів;

• публічні підтвердження компетентності.

• внутрішню готовність до спільного управління

Консорціум – це не лише про проєкт. Це про спільні рішення, компроміси і колективну відповідальність.

7 ключових кроків до успішної подачі консорціумної заявки

1. Формування стратегії консорціуму

Почніть не з написання заявки, а з узгодження бачення:

• навіщо об’єднуємось?

• що робимо разом, що окремо?

• яке спільне очікування від гранту?

Без єдиного бачення консорціум розпадеться на етапі імплементації!

2. Аналіз вимог донора

Важливо не лише читати, а інтерпретувати вимоги.

У консорціумних грантах донори особливо строго оцінюють:

• досвід партнерів;

• механізми управління;

• ризики взаємодії;

• план координації.

• 3. Розподіл ролей і відповідальності

  Відповідь на запитання: «Хто що робить?» повинна бути однозначною.

Розподіл має бути:

• логічним;

• обґрунтованим;

• підкріпленим досвідом кожної ГО.

Уникайте перетинів завдань – це типовий «червоний прапорець» для донорів!

4. Підготовка партнерських угод

До подачі заявки варто мати:

• MoU (меморандум про партнерство);

• draft Partnership Agreement;

• політики антикорупції, закупівель, безпеки.

Це дуже підвищує довіру до консорціуму.

5. Підготовка спільного бюджету

Найчастіше саме бюджет стає причиною конфліктів.

Потрібно:

• синхронізувати підходи до калькуляцій,

• узгодити ставки персоналу,

• закласти адміністрування (indirect costs).

Головний аплікант не повинен «забирати» занадто багато – донори це бачать.

6. Вироблення спільної логіки змін (Theory of Change)

Ваш консорціум має показати донору, як діяльність різних партнерів складається у єдиний системний результат. Інакше проєкт виглядатиме як «мозаїка з окремих активностей».

7. Контроль якості заявки

Рекомендую робити review 360° (коли заявку читають партнери, незалежний експерт, грантрайтер) і тест «зрозуміло / незрозуміло» для читача, який не знає теми.

Типові помилки, яких варто уникати

Формальний консорціум – лише «для вимоги донора»

Якщо партнери не доповнюють один одного – донор бачить це миттєво.

Дуже великий консорціум

Оптимально: 2–4 партнери.

5–7 – лише для великих багаторічних програм.

Конфлікти через бюджет

Бюджет – це не «поділ грошей», а ресурс для досягнення результатів.

Відсутність єдиного управління ризиками

Кожна організація несе відповідальність за свій компонент, але всі відповідають за результат.

Нереалістична координація

Якщо ви не можете забезпечити регулярні зустрічі, обмін даними, спільну звітність – консорціум не працюватиме.

Головне пам'ятати, що консорціум  –  це не про «більший грант». Це про вищий рівень професіоналізації українського громадського сектору, здатного реалізовувати складні системні проєкти, масштабувати вплив і будувати довгострокову стійкість.

Для ГО участь у консорціумі може стати точкою інституційного росту, доступом до нових донорів і партнерів та інструментом для посилення ролі на національному рівні. Але лише тоді, коли цей формат вибудовано грамотно, стратегічно та з повагою до партнерства.