Смілянець Олександра
November 22, 2025Учасники інтерв'ю:
Олександра Смілянець – експертка з грантрайтингу, консультантка з фандрейзингу – 5 років досвіду. Понад 10 млн доларів залучених грантових коштів. Учасниця бізнес-акселератора «Відважна 3. Цифрова еволюція бізнесу» від Дія. Бізнес з ідеєю SHEgrants..
Світлана Олєйнікова – Засновниця, Генеральний директор SYNERGY DEVELOPMENTCONSULTING, SYNERGY ACADEMY. Експертка з фандрейзингу та розвитку соціальних, культурних та бізнес проєктів – 20 років досвіду. Понад 37 млн доларів залучених грантових коштів.
- Пані Світлано, ви працюєте з грантами понад 20 років. Як усе починалося?
Я почала у 2004 році, ще у рідному місті Донецької області. Місту бракувало ресурсів, тож я почала залучати гранти під його потреби. За десять років ми змогли отримати понад $10 млн на розвиток громади. Після 2014-го, коли почалася війна, я переїхала до Києва і працювала в організації, де ми видавали гранти переселенцям. У 2016 році я відкрила власну консалтингову компанію та навчальну платформу і відтоді допомагаю організаціям професійно працювати з грантами.
– Як змінився грантрайтинг і фандрейзинг за ці роки?
Колосально. Якщо у 2004-му я писала першу грантову заявку пів року, то сьогодні її можна підготувати за чотири години — за умови, що є якісна база даних і документи. Штучний інтелект пришвидшив процеси, але не зробив їх простішими: потрібно правильно формулювати завдання і розуміти логіку донора. Раніше люди навіть не знали, що таке грант. Тепер кожна друга громадська організація має свого грантрайтера. Але зросла і конкуренція — тепер виграє не той, хто «встиг подати», а той, хто стратегічно мислить.
– Чи може штучний інтелект замінити грантрайтера?
Ні. І ніколи не зможе. Але може легко замінити того, хто не вміє з ним працювати. Щоб написати якісний грант, потрібна стратегія, аналітика, розуміння контексту, знання донора і досвід. ChatGPT не знає вашої організації, вашої місії чи внутрішніх процесів. Він допоможе лише тим, хто вміє чітко ставити завдання і має професійну базу.
– Які перші кроки ви порадите новоствореним громадським організаціям?
Почати зі стратегії розвитку, а не з реєстрації. Чітко зрозуміти, навіщо створюєте ГО, з ким працюєте і який вплив хочете мати. Потім підготувати базові документи: політики, фінансові процедури, структуру управління. Далі треба визначте людину, відповідальну за залучення коштів, і виділіть хоча б один день на тиждень для пошуку конкурсів. Спочатку пишіть заявки самі, щоб зрозуміти процес, а потім уже залучайте професіоналів.
– Які найтиповіші помилки ГО та бізнесу при роботі з грантами?
1. Поспіх. Організації подаються без стратегії, без документів, просто «бо є грант». Потім виграють і не можуть реалізувати.
2. Відсутність відповідальності. Люди відмовляються від грантів після підписання угод або не подають звіти. Це автоматично формує негативну репутацію в донорському колі.
3. Недбалість. Ми втратили $50 000, бо заявка містила технічну помилку: вказали ФОП замість ТОВ. Тепер у нас кожен документ перевіряють мінімум три людини.
– Що робити, якщо грант не виграли?
Не застрягати на поразці. Я завжди раджу мати воронку заявок — хоча б одну на місяць. І обов’язково просити зворотний зв’язок від донора. Це безкоштовний аудит, який допоможе вдосконалити подальші заявки. Ще одна порада — дайте заявку прочитати сторонній людині. Якщо вона зрозуміє, про що проєкт, — ви все зробили правильно.
– Які прогнози для ринку грантів і фандрейзингу у 2026 році?
Конкуренція лише зростатиме. Перші три роки війни гранти мали переважно гуманітарний характер і видавалися за спрощеною процедурою. Тепер донори фінансуватимуть лише професійні, сталі організації, які розвивають інституційну спроможність. Українським ГО потрібно переходити від виживання до розвитку — будувати сталі бізнес-моделі, залучати партнерів, працювати з аналітикою.
– А що з новими донорами? Чи можливі гранти поза ЄС і США?
Так, але не в масовому форматі. Європейські та американські програми залишаться головними ще принаймні десять років. Водночас бачу великий потенціал у співпраці з Кореєю та Японією — вони системні, технологічні, орієнтовані на розвиток. Арабські донори теж з’являються, але їхній підхід поки що більше меценатський, ніж стратегічний.
– Що головне у вашій філософії роботи?
Гроші — не найважливіше. Найскладніше — реалізувати грант, а не отримати. Моя місія — навчити українців працювати системно, стратегічно і відповідально, бо тільки тоді донори довірятимуть нам більше.
