16 днів, які змінили історію української незалежності: якою була Революція на граніті

Передумови протесту

Революція на граніті розпочалася 2 жовтня 1990 року з ініціативи Української Студентської Спілки та Студентського Братства Львівщини. Активних студентів не влаштовувало, що Україну (тоді ще Українську РСР) штовхають до підписання нового союзного договору, який би унеможливив здобуття незалежності в майбутньому. Окрім того, вони були проти того, щоб українська молодь проходила строкову службу за межами УРСР. 

Початок 90-х — час заворушень і національних рухів у СРСР, який уже був практично живим трупом. Та на придушення цих рухів могли відправити українських солдат-строковиків. Воювати за імперіалістичні цілі радянського союзу, який розвалювався на очах, ніхто не хотів, тому студенти вимагали, щоб українці проходили військову службу лише на території України. Також у революції були вимоги з відставки уряду та голови Ради Міністрів — Віталія Масола, щоб побачити, чи готова влада на радикальні поступки. Ще одна вимога студентів — націоналізація майна компартії та комсомолу.

Початок революції

Отже, 2 жовтня, Площа Жовтневої революції (яку вже зовсім скоро назвуть Майданом Незалежності), десятки наметів та сотня натхнених студентів, які оголосили голодування. Так почалася Революція на граніті.

Поки студенти облаштовувалися на граніті площі, на нинішній Інститутській уже концентрувалися десятки міліцейських та пожежних машин. За наявності наказу протест могли банально змити, а учасників заарештувати. Але акція стартувала не під Верховною Радою, як обговорювалося спочатку у студентських колах, а на Майдані, що виграло протестувальникам час. Згодом до студентів приєдналися звичайні кияни і розігнати акцію без крові стало неможливо. 

Голодувальників підтримали відомі українські діячі: Ліна Костенко, Марія Бурмака, народна артистка України Ніла Крюкова, Олесь Гончар, перед студентством виступив гурт «Мертвий Півень».

З часом протест почав набирати медійної ваги, пікетувальники захоплювали корпуси київських університетів, намагалися прорвати коридор міліції до Верховної Ради, голови протесту «вигризали» ефіри на радіо та телебаченні. Врешті влада більше не могла ігнорувати Революцію, тож 17 жовтня Верховна Рада затвердила постанову, якою задовольнила більшість вимог студентів. Наступного дня відбувся святковий мітинг та демонтаж наметового містечка.

Звісно, акція громадянської непокори не минулася безслідно: проти деяких учасників відкрили кримінальні справи, а одного з організаторів протесту, Олеся Донія, навіть кинули до Лук’янівського СІЗО, але згодом звільнили під суспільним тиском. 

Протест виконав свою місію і також підбурив людей до активного громадського життя. Зокрема, чимало учасників Революції згодом стали культурними, політичними, та громадськими діячами уже незалежної України.

Що важливо памʼятати про Революцію на граніті?

Революція на граніті — одна з численних акцій протесту, повстань та воєн за незалежність України. Тому хибно вважати, що незалежність була кимось нам «подарована». Її здобували українці, які дивовижним чином самоорганізовувалися у скрутні часи та ставали рушійною силою громадянського суспільства.